Януш Корчак,
польський педагог, письменник

 

 Спеціальна школа... Школа, але ... спеціальна.

Це слово відштовхнуло не одного батька-матір, дитя яких, часто з тільки Богу відомої причини, потребує корекції розумового розвитку. До поступлення в спеціальну така дитина мучиться в масовій школі, встигає зненавидіти її, учителів, ровесників, які не розуміють її, тому часто насміхаються чи знущаються над нею, батьків, які вперто намагаються обвинуватити своє найрідніше, найцінніше – дитину в лінощах, небажанні вчитися, а вчителів – у небажанні навчити їхню дитину.

Коли батьки від безсилля щось змінити втрачають віру в себе, у масову школу, бо думають, що школа хоче позбутися їхньої дитини, врешті приводять її в спеціальну, то такі діти вже втратили довіру до школи, а тим більше до «чужої», яка, як правило, розміщена далеко від рідної домівки.

Така дитина вже зненавиділа навчання, зневірилася у вчителях, дорослих, ровесниках. Їй часто рідною стає вулиця, де є ровесники, старші чи молодші «друзі», котрі живуть так, як живеться: ніхто не будить вранці, не заставляє привести себе в порядок, іти до школи, відсиджувати пів і більше дня за партою, не сварить. Одним словом – воля!

У спеціальну школу потрапляють діти з різних сімей і різних батьків. Але найчастіше –  діти сироти, напівсироти, із неповних, багатодітних, часто неблагонадійних сімей, де на них, як і на їхніх братиків та сестричок, давно махнули рукою, або з тих сімей, для котрих стимулом є повне державне утримання в такому закладі.

Тому дуже важливо, щоб усе, що входить у назву «спеціальна школа», було світлим, чистим, добрим і щирим. Тим родючим ґрунтом, у який дитина, це кволе зернятко, попаде й відчує в собі сили не тільки прорости, а й вирости, відчує належні умови для цього росту, у чому їй допоможуть найдобріші, найрозумніші, найсправедливіші дорослі – вихователі, вчителі, господарські та обслуговуючі працівники.

Ні, не ті, котрі жаліють як неповносправних, а ті, котрі створюють умови, вчать, вимагають, допомагають, за потреби, заставляють, але котрі тішаться, часто більше за рідних, найменшим успіхам, досягненням, підняттям, хай ледве-ледве, над «не можу», «не вмію», а частіше «не хочу», бо давно всі махнули на нього рукою.

Саме таку школу-інтернат я поставила собі за мету створити ще тоді, коли в 1985 році занурилася в її будні.

Таку школу,  яка б переконала батьків, що саме наш навчально-виховний заклад є тим місцем, де їх дитина подолає труднощі, невпевненість, утвердиться як особистість, буде готовою дати раду не тільки собі, своїй сім’ї, але й принесе користь суспільству.

Таку школу,  про яку з повагою скажуть батьки учнів, громадськість, переконуючи  інших, які ще сумніваються, що саме наша школа допоможе оволодіти необхідними знаннями, практичними уміннями й навичками, які дадуть можливість повноцінно жити їх дітям у шкільні роки й швидко адаптуватися до самостійного життя та інтегруватися в суспільство.

А ще дуже хотіла, щоб діти полюбили її так, як і ті, котрі вчилися в масовій школі, і люблять «свою» школу, «своїх» учителів, були такими ж вдячними їй за навчання й виховання.

На даний час ми створили такий навчальний заклад. Це не моя суб’єктивна думка, а судження наших випускників, їхніх батьків, сусідів, громадськості, колективів, у яких продовжують навчання чи працюють наші випускники.

Учителі й вихователі, господарські й обслуговуючі працівники щодня пліч-о-пліч зі мною та моїми заступниками, а часто й декілька разів на день, радимо, думаємо, аналізуємо, сперечаємося, як ще краще побудувати навчально-виховний процес, що змінити, а від чого відмовитися взагалі, щоб школа була для дітей другою домівкою, місцем радості й надії, для батьків – місцем спокою й упевненості у своїй щасливій старості, а для вчителів і вихователів – лабораторією творчості й реалізацією своїх життєвих планів та можливостей.

Дуже часто те, що ми робимо, не вкладається, на перший погляд, у рамки вимог чинних інструкцій, положень, концепцій, хоч саме вони лежать у основі всієї нашої роботи. Це тому, що ми завжди керуємося ними стосовно тих дітей, котрі є нині, а для тих, інших, котрі прийдуть завтра, вони будуть основою для нових удосконалень і творчості.

Катерина Волошенюк

 

Школа-інтернат здійснює комплексну реабілітацію дітей, які потребують корекції розумового розвитку, – забезпечує права дітей  на здобуття певного рівня загальної середньої освіти в комплексі з корекційно-розвитковою роботою й медичною реабілітацією.

У школі створена міцна матеріальна база та належне кадрове забезпечення. Утримання дітей здійснюється за рахунок держави.

Усі діти почуваються в школі комфортно, вільно й спокійно.

Закінчуючи школу, випускники отримують допрофесійну, а учні з вищими пізнавальними можливостями – ­професійну підготовку з чотирьох профілів трудового навчання й продовжують навчання за однією з суміжних спеціальностей у професійно-технічних навчальних закладах, на курсах або застосовують набуті компетенції в трудовій діяльності:

хлопці – столяр (деревообробне виробництво),  працівник сільського господарства, маляр-штукатур, робітник із ремонту взуття;

дівчата – кравчиня з пошиття білизни, легкого жіночого та дитячого одягу, працівник сільського господарства, маляр-штукатур, килимарниця.

До та після уроків на виховних заняттях і спрямуваннях діти оволодівають життєвонеобхідними компетенціями, які дають їм можливість улаштуватися на роботу прибиральником, двірником, санітаром, машиністом із прання та ремонту спецодягу (білизни), робітником із озеленення території, підсобним працівником у закладах громадського харчування тощо.

Усі випускники успішно використовують знання та застосовують уміння й навички, набуті під час уроків трудового навчання й виховних занять і спрямувань, для ведення домашнього господарства.

 

Оволодіння знаннями,  уміннями й навичками з професійно-трудового навчання не можливе без достатніх знань із української мови, математики, природознавства, фізики та хімії, географії тощо. А основне – бути фізично здоровими!

 

На уроках столярної справи учні 4-10 класів оволодівають процесами обробки деревини (пиляння, свердління, точіння, стругання, з’єднання деталей на цвяхах, шурупах, клею, обробка їх шліфшкіркою, лаком тощо), ознайомлюються з деякими властивостями виробничих матеріалів

 

За час навчання в школі швейної справи учні 4-10 класів набувають достатніх знань, умінь і навичок, щоб користуватися швейною машиною з ніжним та електроприводом, виконувати всі ручні та  машинні шви, будувати креслення викрійок і виготовляти за ними легкий жіночий та дитячий одяг, постільну білизну

 

 На уроках будівельної справи учні 8-10 класів вчаться знімати з поверхонь пошкоджену штукатурку, готувати поверхні до штукатурення, штукатурні розчини,  штукатурити поверхні, наносити вапняні склади на поштукатурені поверхні, шпаклювати дерев’яні й металеві поверхні, фарбувати їх олійними й емалевими фарбами тощо

 

Учні 8-10 класів на уроках сільськогосподарської праці  вчаться обробляти ґрунт, вносити органічні та мінеральні добрива,  знищувати різними способами бур’яни й шкідників, вирощувати овочеві культури, зберігати їх, доглядати за плодовими деревами й за домашніми тваринами

 

На уроках взуттєвої справи учні 9, 10 класів вчаться ремонтувати й ремонтують взуття вихованців школи цвяховим, клеєвим, пришивним, рантово-клеєвим методами кріплення, проводити перетяжку ношеного взуття, ремонтувати набійочну частину підборів, кріпити й обробляти латки та косячки

 

На уроках килимарства дівчата 9, 10 класів опановують знання, уміння й навички ткати  килимові вироби перебірною, ремізно-човниковою, «на косу нитку», «на межову нитку», а 10 класу – ще «у вічко» техніками ткання

 

На уроках соціально-побутового орієнтування учні вчаться користуватися послугами підприємств побутового обслуговування, торгівлі, зв'язку, транспорту, заповнювати різного роду бланки, оволодівають основними прийомами приготування їжі в кухарській школі

 

Під час ранкових та вечірніх виховних спрямувань у  вихованців формуються необхідні життєві компетенції, а послідовне навчання й повторення, практичне систематичне їх дотримання приводить до вироблення в них динамічного стереотипу

 

Під час прання особистих речей  вихованці 1 класу вчаться готувати пральний розчин, прати свої трусики, шкарпетки, у 2 класі ще фартухи, косинки, а до 10 класу вміють не тільки прати й сушити різні види одягу, а й вибілювати, підкрохмалювати, прати речі з вишивкою, користуватися пральною машиною тощо

 

Доглядаючи за одягом, вихованці чистять та виводять плями різного походження, чистять та прасують верхній одяг,  вчаться прасувати постільну й натільну білизну, дотримуючись вимог до прасування різних типів тканин, доглядають за трикотажними виробами, вчаться зберігати зимовий одяг у літній період і літній у зимовий

 

Під час догляду за житлом на прикладі прибирання класної та жилої кімнат вихованці вчаться послідовності наведення порядку у власній оселі, дотримуватися вимог догляду за різними видами меблів, за фарбованою та лакованою підлогами, за санвузлом та кухнею, вчаться знімати порох зі стін, стелі, виводити плями з них, користуватися порохотягом, доглядати за кімнатними квітами, створювати затишок у оселі тощо

 

Під час лагодження одягу вихованці оволодівають різними способами дрібного лагодження одягу (виконання різних видів ручних швів, накладання латок-аплікацій, пришивання ґудзиків, петельок, гачків, тасьми «блискавка», «змійка»), вчаться визначати розмір одягу, добирати одяг відповідно до росту, пропорцій фігури людини, раціонально підбирати гардероб тощо

 

На заняттях суспільно корисної праці вихованці вчаться господарювати на подвір’ї: доглядати за подвір’ям, квітниками, садом; перевалювати та пересаджувати кімнатні квіти, знищувати шкідників; ознайомлюються з правилами збору та зберігання лікарських рослин, їх застосуванням тощо

 

Основною формою організації систематичних занять фізичними вправами є фізкультурно-оздоровчі години та активний відпочинок. Особливість методики їх проведення полягає у загальному ігровому характері. Складовою цих занять є загально розвиткові вправи, рухливі та спортивні ігри, конкурси тощо

 

 

 

Самопідготовка є однією із основних форм закріплення вмінь самостійно виконувати домашні завдання. У ході виконання домашніх завдань здійснюється подальше закріплення та вдосконалення знань, умінь і навичок, набутих на уроках, унаслідок чого формуються компетенції, необхідні для реалізації життєвих планів учнів

 

 

 

  Програма «Я і довкілля» виконується шляхом проведення суботніх після закінчення уроків та недільних після обіду екскурсій, як одних із головних форм виховної роботи, що дозволяє організувати  спостереження та ознайомлення з різноманітними предметами, об'єктами, природними явищами, а також відпочинок дітей на природі після робочого тижня

 

 

 

Недільна школа починається з відвідування Літургії в церкві і закінчується виховним заняттям, яке є однією із форм становлення дітей як особистості, визначення змісту людського життя: духовність, світогляд, характер, дії та вчинки особистості

 

 

 

Усі дівчата з 2 по 9 класи опановують техніки вишивання, а з 5 ­– і в’язання. Хлопці з 4 по 9 класи вчаться ремонтувати меблі та інше обладнання, а хлопчики 2-3 класів виготовляють вироби з пластиліну, паперу, фольги, природного матеріалу тощо.

Усі учні залучені до трьох хорових гуртків ­– 1-4, 5-7, 8-10 класів, обдаровані ­– до вокальних і танцювальних 

Три рази в місяць усі учні беруть активну участь у групових виховних заходах, один раз ­– у загальношкільному виховному заході